Типологія сопранових партій в опері В. А. Моцарта «Le nozze di Figaro»: образ Графині
Аспекти музичного виконавства та інтерпретації
DOI:
https://doi.org/10.34064/khnum1-79.03Ключові слова:
виконавська оперологія, виконавський архетип, тембр-амплуа, тембр-характер, індивідуалізований вокальний «профіль», вокально-темброва драматургіяАнотація
Постановка проблеми. Жіночі образи у змістовій структурі commedia per musica В. А. Моцарта «Le nozze di Figaro» представлені чотирма різнотембровими сопрановими партіями (якщо не враховувати партію Керубіно як травестійну), кожна з яких має своєрідну драматургічну функцію та індивідуалізований вокальний «профіль». Актуальність обраної для дослідження теми зумовлена тим, що вокально-виконавська типологізація партій сопрано, здійснена на основі систематизації змістово-структурних і виконавських показників, має важливе практичне значення у процесі сценічної інтерпретації однієї з найрепертуарніших опер сучасності. Мета, методологія та новизна дослідження. Мета статті полягає у розробці типології сопранових партій в опері В. А. Моцарта «Весілля Фігаро». Представлене дослідження базується на взаємодії системно-функціонального, порівняльно-типологічного, імагологічного, виконавсько-оперологічного методів аналізу. Його новизна полягає в розробці наукових підходів до здійснення типологічного аналізу сопранових партій опери В. А. Моцарта «Le nozze di Figaro», а також систематизації способів вокально-сценічного втілення образу Графині Альмавіва, відомих у виконавській практиці. Результати дослідження. Жіночий квартет в опері В. А. Моцарта «Le nozze di Figaro» тлумачений як поліперсонажна система, утворена чотирма сопрановими партіями в різних тембрах-амплуа. Ознаки двійниковості, що об’єднують жіночі персонажі (визначені О. Г. Рощенко спільні архетипові ознаки нареченої, різних типів субретки, Engel та Schelmin), не виключають індивідуалізованого змісту кожної жіночої ролі. Аналіз партії Графині, відтвореної Елизабет Шварцкопф (Elisabeth Schwarzkopf), Кірі Те Канава (Kiri Te Kanawa), Рене Флемінг (Renée Fleming) показав: у сценічній інтерпретації образу провідного значення набувають традиції opera-seria, тоді як комедійна складова, репрезентована в ансамблевих сценах, залишається на периферії виконавської уваги. Тлумачення образу Графині як героїні opera-seria поглиблює контраст між жіночими персонажами, типовими для opera-buffa (Сюзанна, Марцеліна, Барберіна). Висновки. Образ Графині в інтерпретації Рене Флемінг найбільш повно відтворює властивості стилю В. А. Моцарта – гармонію раціонального і емоційного, підкорення проспіваного слова логіці мелодичного розвитку. Графиня в інтерпретації Кірі Те Канава постає як прекрасна порцелянова фігурка; натомість вокальний тембр Рене Флемінг випромінює таке щире тепло, що в ньому немовби тане крижане самовладання оперної героїні. Оскільки в інтерпретації американської співачки шляхетний аристократизм не витісняє щиру емоціональність, але доповнює її, образ Графині набуває значення як ідеальної героїні в моцартівському розумінні, так і виконавського еталону, у якому гармонійно поєднуються раціональне та емоційне.Посилання
Androsova, D. V. & Markova, O. M. (2022). Musical aesthetics – philosophy of music: genesis and current modernity of musicology. National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts herald, (3), 162–168. https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2022.266097 [in Ukrainian].
Billen, A. (2006, May 16). A most undramatic exit for a prima donna. The Times. https://web.archive.org/web/20250119181659/https://www.thetimes.com/article/a-most-undramatic-exit-for-a-prima-donna-62gpqv2lfml [in English].
Blyth, A. (2006, Aug.4). Dame Elisabeth Schwarzkopf. The Guardian. https://www.theguardian.com/news/2006/aug/04/guardianobituaries.artsobituaries [in English].
Chen Ke. (2024). Performance operology: methodology, terminology, analysis [PhD diss., Kharkiv I. P. Kotlyarevsky National University of Arts]. KhNUAR. https://repo.num.kharkiv.ua/items/7f839c80-16eb-4792-ac3e-b6193c63904b [in Ukrainian].
Chernets, V. H. & Markova, O. M. (2026). Philosophy of the instrument – philosophy of music: A current aspect of Ukrainian studies (Part 1). Lira‑K Publishing House [in Ukrainian].
Jiang Qin (2022). The timbre-role of the coloratura soprano in the semantic reference points of an operatic work. Aspects of historical musicology, XXIX, 204–216. https://doi.org/10.34064/khnum2-29.11 [in Ukrainian].
Jiang Qin (2025). The timbre-role of coloratura soprano in contemporary performance practice [PhD diss., Kharkiv I. P. Kotlyarevsky National University of Arts] [in Ukrainian].
Kater, M. H. (1997). The twisted muse: musicians and their music in the Third Reich (1st ed.). Oxford University Press [in English].
Kesting, J. (2024, March 6). Was für eine schöne Stimme! [What a beautiful voice!]. Frankfurter Allgemeine. https://www.faz.net/aktuell/feuilleton/musik-und-buehne/die-saengerin-kiri-te-kanawa-wird-80-19565560.html [in German].
Michener, Ch. (2001, November 12). American diva: The world’s most beautiful voice belongs to a nice girl from Rochester. The New Yorker. https://www.newyorker.com/magazine/2001/11/12/american-diva [in English].
Milichenkova, N. F. (2020). Dramatic soprano as a timbre-role type in its refraction in the role of Lisa from P. Tchaikovsky’s “The Queen of Spades”. National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts herald, 2, 241–246 [in Ukrainian].
Pasles, Ch. (2006, Aug. 4). Elisabeth Schwarzkopf, 90; Soprano Brought Elegance, Perfectionism to Opera Roles, Lieder. Los Angeles Times. https://www.latimes.com/archives/la-xpm-2006-aug-04-me-schwarzkopf4-story.html [in English].
[Rhein, J. von]. (2001, July 30). Kiri Te Kanawa sails at Ravinia. Chicago Tribune. https://www.chicagotribune.com/2001/07/30/kiri-te-kanawa-sails-at-ravinia/ [in English].
Roshchenko, O. H. & Chen Ke (2024). Timbre-character as a category of performing operology. Musicological thought of Dnipropetrovsk region, (26), 340–354. https://doi.org/10.33287/222425 [in Ukrainian].
Roshchenko, O. H. (2025). Sacral chronotope of “Le nozze di Figaro” by W. A. Mozart. Aspects of historical musicology, 41, 35–50. https://doi.org/10.34064/khnum2-41.02 [in Ukrainian].
Roshchenko, O. H. (2026). The logic of the functioning of timbre-semantic doubles in W. A. Mozart’s comedia per musica “Le nozze di Figaro”. Scientific herald of Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine, (145), 72–84. https://doi.org/10.31318/2522-4190.2026.145.356091 [in English].
Wang Mingjie (2020). Lyrical semantics of female images in the operatic work by G. Donizetti, Ch. Gounod, M. Rimsky-Korsakov, G. Puccini [PhD diss., A. V. Nezhdanova Odesa National Academy of Music] [in Ukrainian].
Woodfield, I. (2018). ‘Che soave zeffiretto’ and the Structure of Act 3 of Le nozze di Figaro. Journal of the Royal Musical Association, 143(1), 89–136. https://doi.org/10.1080/02690403.2018.1434345 [in English].
