Капричіо китайських композиторів ХХ століття в контексті розвитку жанру
Інструментальна творчість: постаті, репертуар, інтерпретація
DOI:
https://doi.org/10.34064/khnum1-76.06Ключові слова:
капричіо, фортепіано, європейська інструментальна музика, китайські інструменти, національні традиції, трансформація жанру.Анотація
Порівняно з дослідженням жанру капричіо в європейському музичному мистецтві, питання його рецепції і трансформації в китайському академічному просторі залишається майже не вивченим. Новизна пропонованої роботи полягає в тому, що вона вперше комплексно звертається до феномена «китайського капричіо» як окремого художнього явища. Мета статті – визначити шляхи розвитку капричіо в китайському музичному, зокрема фортепіанному, мистецтві ХХ століття в контексті загальної картини існування жанру. Актуальність дослідження викликана процесом активного культурного обміну та глобалізації, в умовах якого китайські композитори все частіше звертаються до європейської жанрової спадщини, переосмислюючи її через призму власної багатовікової традиції; необхідністю вивчення природи капричіо як «відкритої форми», орієнтованої на імпровізаційність, візуальність і емоційну безпосередність, що робить його надзвичайно перспективним в аспекті пошуку нових засобів музичної виразності. Аналіз наявних джерел та музичних творів дозволяє стверджувати, що в Китаї капричіо не було механічно запозичено як готову жанрову форму: вона зазнала значної трансформації, перетворившись, з одного боку, на семантичний маркер, а з другого – на естетичний принцип, що органічно поєднується з національними музичними традиціями.Посилання
Agisheva, K. (2007). Historical aspects of the study of the capriccio genre. Problems of Interaction of Art, Pedagogy & Theory and Practice of education, 20, 135–144 [in Ukrainian].
Apel, W. (1972). The History of Keyboard Music to 1700. Bloomington & Indianapolis: Indiana University Press [in English].
Bukofzer, M. F. (1947). Music in the Baroque Era: From Monteverdi to Bach. New York: W. W. Norton & Company [in English].
Capriccio (n. d.). In Baidu.com. https://baike.baidu.com/item/%E9%9A%8F%E6%83%B3%E6%9B%B2/508810 [in Chinese].
Chen Yulin. (2025). Musical analysis of the Erhu piece “Rhapsody on a Theme of the Qingqiang Opera”. Huayin.net. https://www.huain.com/article/erhu/2025/0307/3139.html [in Chinese].
Chinese style. (n. d.). In Baidu.com. https://baike.baidu.com/item/%E4%B8%AD%E5%9B%BD%E9%A3%8E/24529 [in Chinese].
Chinese traditional music. (n. d.). In Baidu.com. https://baike.baidu.com/item/%E5%9B%BD%E4%B9%90/2111769 [in Chinese].
Huang Zhulin. (2009). Ways of development of children’s piano music in China. (Extended abstract of PhD diss.). Kharkiv I. P. Kotlyarevsky State University of Arts. Kharkiv [in Ukrainіan].
Lao Chengwan. (2014). Philosophical Aesthetics and Ancient Chinese Teachings. Beijing: World Book Publishing Company [in Chinese].
Levey, Michael. (1994). Painting in Eighteenth-Century Venice. New Haven: Yale University Press [in English].
Li Chuanxing. (2023). A Review of Research on Wang Jianming’s “Rhapsody on the Arhu”. Huain.net. https://www.huain.com/article/erhu/2023/1212/2421.html [in Chinese].
Marshall, R. L. (1972). The Compositional Process of J. S. Bach. Princeton: Princeton University Press [in English].
Nikulina, M. (2025). Caprices for solo violin by Ukrainian composers of the 21st century in the context of the development of the genre. Current Issues of the Humanities, 90(2), 78–84. DOI https://doi.org/10.24919/2308-4863/90-2-11 [in Ukrainіan].
Rhapsody. (n. d.). In Baidu.com. https://baike.baidu.com/item/%E7%8B%82%E6%83%B3%E6%9B%B2/7148493 [in Chinese].
Schwandt, Erich. (2001). Capriccio(i). In The New Grove Dictionary of Music and Musicians, (Ed. by S. Sadie). Oxford: Oxford University Press, DOI: https://doi.org/10.1093/gmo/9781561592630.article.04867; https://www.oxfordmusiconline.com/grovemusic/display/10.1093/gmo/9781561592630.001.0001/omo-9781561592630-e-0000004867 [in English].
Seidl, E. M. (2011). Der Virtuose in seinem Wirkungsfeld in der ersten Hälfte des 19. Jahrhunderts Mit einer Fallstudie zum Geigenvirtuosen Niccolò Paganini [The Virtuoso in His Sphere of Influence in the First Half of the 19th Century: A Case Study of the Violin Virtuoso Niccolò Paganini]. (Master’s thesis). Karl-Franzens-Universität Graz. Graz [in German].
Sikorska, I. (2008). Capriccio. In Ukrainian musical encyclopedia, vol. 2, pp. 324–325. Kyiv: Institute of Encyclopedic Researches of NAS of Ukraine [in Ukrainіan].
Timofeieva, K. (2021). Peculiarities of the interpretation of the capriccio genre in the piano works of F. Mendelssohn. Problems of Interaction of Art, Pedagogy & Theory and Practice of Education, 60, 96–110. DOI https://doi.org/10.34064/khnum1-60.05 [in Ukrainіan].
Walsh, S. (2006). Stravinsky: The Second Exile: France and America, 1934–1971. New York: Knopf [in English].
Wang Jianming. (2014). Creating a new national style and expressing Chinese feelings – a review and reflections on the creation of the first Rhapsody for arhu. Folk Music, 3, 29–32 [in Chinese].
Wilton-Ely, John. (1978). The Mind and Art of Giovanni Battista Piranesi. London: Thames & Hudson [in English].
Zhang Tientyan. (2016). Capriccio as a concept and phenomenon. Musical Art and Culture, 23, 389–399. DOI: https://doi.org/10.31723/2524-0447-2016-23-389-399 [in Ukrainіan].
Zhang Tientyan. (2021). Genre evolution of instrumental capriccio: from G. Frescobaldi to F. Mendelssohn. (PhD diss.). Odesa A. V. Nezhdanova National Academy of Music. Odesa [in Ukrainіan].
Zhang Weizhong (2011). “Luen Yu”. Zhejiang: Zhejiang Education Press [in Chinese].
Zheng Yao. (2020). An Analysis of National Creative Thinking in Wang Jianzhong “Capriccio”, Yue Xiqiu, 6, 146–152 [in Chinese].
Zhou Xiang. (2018). A Brief Analysis of the Use of Jin Ge in Guo Zuzhong’s Piano Work “Capriccio”. (Master’s thesis). Fujian Normal University [in Chinese].
Zhu Liangzhi. (2006). Fifteen Lectures on Chinese Aesthetics. Peking University Press [in Chinese].
