Творчі принципи вокальної педагогіки Миколи Манойла
До 105-річчя ХНУМ імені І. П. Котляревського
DOI:
https://doi.org/10.34064/khnum1-60.11Ключові слова:
вокальне мистецтво, творча особистість, вокально‑сценічний образ, педагогічні принципи, концертний репертуар, універсалізмАнотація
Мета статті – виявити творчі принципи М. Ф. Манойла, народного артиста СРСР, як видатного представника харківської вокальної школи на ґрунті аналізу його виконавської та педагогічної діяльності. Висвітлюються творча генеалогія співака і домінантні ознаки його виконавства, сформовані за 40-річну працю на сцені Харківського театру опери та балету імені М. Лисенка. З’ясовано, що компендіум принципів майстерності М. Ф. Манойла як артиста-інтерпретатора містить положення, що в подальшому розвинулись в систему вокальної педагогіки: установка на bel canto як еталон звучання голосу; пошук індивідуального прочитання ролі (твору); культура співочого слова; єдність співацьких технологій та жанрово-стильових засад музичного твору; психологічна достовірність; здатність до самоаналізу; принцип показу та особистісно-орієнтований підхід до репертуару. Як приклад інтегральності виконавського мислення співака розглядається образ Ріголетто з однойменної опери Дж. Верді. Наголошується, що випускники класу М. Ф. Манойла успадкували творчу методику Вчителя, який, спираючись на усталені співацькі традиції, разом з тим, вчив їх прислухатися до власної природи.Посилання
Arias, romances and songs from the repertoire of Mykola Manoilo (1987). Kovach, I. (Introductory article). Kyiv: Muszychna Ukraina [in Ukrainian].
Aspelund, D. A. (1952). Development of a singer and his voice. Moscow; Leningrad: Muzgiz [in Russian].
Chepalov, A. (2012). Singer (N. Manoilo). In The notes of “Phantom of the Opera”, pp. 102–104. Kharkov: Zolotye stranitsy [in Russian].
Dmitriev, L. B. (1976). On the upbringing of singers at the Opera Artists’ Training Center at the Teatro alla Scala. In Questions of vocal pedagogy, 5, pp. 61–90. Moscow: Muzyka [in Russian].
Grigorev, A. (2013, January 12). N. F. Manoilo – People’s Artist of the USSR. Veteran’s word, p. 8 [in Russian].
Hmyria, B. R. (1975). Articles, letters, memoirs. Kyiv: Muszychna Ukraina [in Ukrainian].
Holubiev, P. (1983). Counsels for young vocal teachers. Kyiv: Muszychna Ukraina [in Ukrainian].
Lysenko, I. (2003). (Compiled ed., preface). Ukrainian singers in the memories of contemporaries. Kyiv: Rada; Kyiv–Lviv–New York: ‘M. P. Kots’ Publishing House [in Ukrainian].
Manoilo Nikolay (1976). In Musical encyclopedia. (Vols. 1–6). Vol. 3, p. 433. Moscow: Sovetskaya entsiclopediya [in Russian].
Petrova, O. (1978). From memories of P. Holubiev. Ukrainian Musicology, 13, 171–175 [in Ukrainian].
Tsurkan, L. H. (2007). Loyalty to traditions: the department of solo singing. In Pro Domo Mea: essays. To the 90th anniversary of the founding of Kharkiv State University of Arts named after I. P. Kotlyarevsky, pp. 56–75. Kharkiv: KhDUM named after I. P. Kotlyarevsky [in Ukrainian].
