Особливості трактування жанру капрису у фортепіанній творчості Ф. Мендельсона
Специфіка розвитку музичних жанрів, стилів, технологій
DOI:
https://doi.org/10.34064/khnum1-60.05Ключові слова:
фортепіанний каприс, капричіо, жанр, стильові риси, історична еволюція, інтонаційно-драматургічний аналізАнотація
Розвиток жанру фортепіанного капрису, що призводить до його розквіту в творчості композиторів-романтиків, розглядається як складова жанрової системи західноєвропейської фортепіанної музики. Недостатня вивченість жанру капрису у фортепіанному доробку Ф. Мендельсона визначає актуальність теми та мету дослідження – узагальнити стильові особливості фортепіанних каприсів композитора в контексті еволюції жанру та його виконавської специфіки. Методи дослідження, використані у цій роботі, дозволяють простежити розвиток жанру від епохи Бароко до Романтизму та здійснити інтонаційно-драматургічний аналіз творів Ф. Мендельсона за критеріями: музична форма (драматургія), фактурний виклад, особливості тематичного розвитку, темпова й ритмічна специфіка, характер тематизму. З’ясовано, що фортепіанні каприси Ф. Мендельсона – одночастинні або циклічні (2–3 частинні) твори, фактурному викладу яких властиві поліфонічність і «оркестровість», тип тематизму в них визначає синтез кантиленності та рішучої дієвості, тематичний розвиток – повторність, варіативність, метроритмічну складову – тридольність, синкопованість і загострена ритмічна акцентуація. Звідси, головними завданнями піаніста постають ясність, виразність інтонування мелодії в поєднані з «перлинним» легким туше та пружним темпоритмом.Посилання
Agisheva, K. (2007). Historical aspects of studying the genre of capriccio. Problems of interaction of art, pedagogy and theory and practice of education, 20, 135–145 [in Russian].
Frescobaldi, J. (1983). Selected Clavier Works. Moscow: Muzyka [in Russian]. Keym, S (2009). Mendelssohn and the slow end of instrumental music of 19 century. MusikTheorie, 24 (1), 3–22 [in English].
Kimber, M. W. (2003). Mendelssohn’s Second Piano Concerto, Op. 40, and the Origins of his Serenade and Allegro Giocoso, Op. 43. Journal of Musicology, 20 (3), 358–387. https://doi.org/10.1525/jm.2003.20.3.358 [in English].
Lewandowski, S. (2017). Fantasies or Caprices. Adolf Bernhard Marx’s influence on the instrumental style of Felix Mendelssohn-Bartholdy. In The lyric and the vocal element in instrumental music of the nineteenth century. (Proceedings from the International Musicological Conference organized by the Fryderyk Chopin Institute in September 2016 in Radziejowice), pp. 125–135. Warsaw: Narodowy Instytut Fryderyka Chopina [in English].
Livanova, T. (1983). History of Western European music before 1789. (Vols. 1–2). Vol. 1. Moscow: Muzyka [in Russian].
Protopopov, V. (1979). Essays on the history of instrumental forms of the 16th – early 19th centuries. Moscow: Muzyka [in Russian].
Rolland, R. (1984). Handel. Moscow: Muzyka [in Russian].
Schumann, R. (1975). About music and musicians. (Transl. from German A. Gabrichevsky & L. Tovaleva). (Vol. 1–2). T. 1. Moscow: Muzyka [in Russian].
Timofeyeva, K. V. (2009). Comparative analysis as a method of interpretology (on the example of piano performance). (Extended abstract of Candidate diss.). Kharkov State University of Arts I. P. Kotlyarevsky. Kharkov [in Russian].
Тоdd, R. L. (2004). Piano Music Reformed: The Case of Felix Mendelssohn Bartholdy. In Todd, R. L. Nineteenth-Century Piano Music (2nd ed.), pp. 178–220. New York & London: Routledge. https://doi.org/10.4324/9781315024479 [in English].
Zhang, Tiantian (2021). Genre evolution of instrumental capriccio: from J. Frescobaldi to F. Mendelssohn. (Extended abstract of Candidate diss.). Odesa National Music Academy named after A. V. Nezhdanova. Odesa [in Ukrainian]. Zhitomirsky, D. (1964). Robert Schumann. Essay on life and work. Moscow: Muzyka [in Russian].
