Оркестрове письмо І. Стравінського неокласичного та пізнього (серійного) періодів творчості: компаративний аналіз
Специфіка розвитку музичних жанрів, стилів, технологій
DOI:
https://doi.org/10.34064/khnum1-60.02Ключові слова:
творчість І. Стравінського, оркестрова музика І. Стравінського, неокласичний період, серійний період, балет «Гра в карти», Варіації пам’яті Олдоса ХаксліАнотація
У неокласичному і пізньому періодах творчості І. Стравінського зберігаються «універсалії» (С. Савенко) його стилю і жанру, константні принципи оркестрового письма (багатофігурність, комбінаторність, пластичність). Метою статті є розгляд специфіки їх втілення в балеті «Гра в карти» та «Варіаціях пам’яті Олдоса Хакслі». Новизною дослідження є: 1) виявлення названих принципів; 2) розгляд їх буття в еволюційній перспективі; 3) актуалізація і проблематизація питань оркестровки І. Стравінського в творах неокласичного і пізнього періодів творчості; 4) власна наукова дефініція поняття «оркестрове письмо». Висновки. В оркестровому письмі балету «Гра в карти» багатофігурність поступається своєю значимістю порівняно з ранніми творами й діє приховано. Виникаюча континуальність підлягає «дискретуванню» внаслідок дії принципів комбінаторності і пластичності, які виявляються в умовах функціонально «проясненої» фактури. У «Варіаціях» ведучим є принцип комбінаторності у взаємодії із пластичністю. Його рельєфному виявленню сприяла серійна техніка.Посилання
Asafev, B. (1977). The Book about Stravinsky. Leningrad: Muzyka [in Russian].
Baeva, A. A. (2009). Opera theater by I. F. Stravinsky. Moscow: Krasand [in Russian].
Baeva, A. A. (2019). Stravinsky: theater and cinema (reflections, notes). In «Stravinsky is alive!», E. D. Krivitskaya (Ed.), pp. 235–246. Moscow: Kompozitor [in Russian].
Druskin, M. (2009). Igor Stravinsky. Personality, creativity, views. In Druskin, M. S. Collected works. (Vols. 1–7). L. G. Kovnatskaya (Ed.). Vol. 4, pp. 31–265. St. Petersburg: Kompozitor [in Russian].
Glivinsky,V.V. (1995). Later work of I.F. Stravinsky. Study. Donetsk: Donechchyna [in Russian]. Gurkov, V. (1987). The orchestral principles and the mode of thinking of I. Stravinsky (on the example of the “Sacred Spring”). In Orchestral styles in Russian music, pp. 82–94. Leningrad: Muzyka [in Russian].
Kashyrtsev, R. (2020). Igor Stravinsky’s Violin Concerto: an innovative model of timbre-acoustic interaction between a soloist and an orchestra. Journal of the P. I. Tchaikovsky National Academy of Music of Ukraine, 46, 56–77 [in Ukrainian].
Korobetska, S. Yu. (2011). An orchestral style: theory, history, modernity. Kyiv: Vydavnytstvo NРU imеni M. Drahomanova [in Ukrainian].
Puhnachev, Yu. V. (2019). Four dimensions of art. Moscow: Knizhnyj dom «Librokom» [in Russian].
Rogers, L. (2004). A Serial Passage of Diatonic Ancestry in Stravinsky’s The Flood. Journal of the Royal Musical Association, 129 (2), 220–239. doi.org/ 10.1093/jrma/129.2.220 [in English].
Savenko, S. (1977). About the neoclassicism of Stravinsky. In Problems of music of the twentieth century, pp. 179–210. Gorki: Volgo-Vyatskoe knizhnoe izdatelstvo [in Russian].
Savenko, S. (2001). Stravinsky’s World. Moscow: Kompozitor [in Russian].
Savenko, S. (2011). Igor Stravinsky and wind symphonies. In Fioretti musicali: Materials of scientific conferences in honor of Inna Alekseevna Barsova, рр. 167–174. Moscow: Nauchno-izdatelskij centr «Moskovskaya konservatoriya» [in Russian].
Schnittke, A. (1967). Features of the orchestral voice-leading of the early works by Stravinsky. Music and Modernity, 5, 209–261 [in Russian].
Schnittke, A. (1973). Paradox as a feature of Stravinsky’s musical logic. In I. F. Stravinsky. Articles and materials, pp. 383–434. Moscow: Muzyka [in Russian].
Smyth, D. (2000). Stravinsky as Serialist: The Sketches for Threni. Music Theory Spectrum, 22 (2), 205–224. doi.org/10.2307/745960 [in English].
Straus, J. (1999). Stravinsky’s Serial “Mistakes”. Journal of Musicology, 17 (2), 231–271. doi.org/10.2307/763889 [in English].
Timofeev, Ya. (2019). How Stravinsky ceased to be a student of Rimsky-Korsakov. In «Stravinsky is alive!», E. D. Krivitskaya (Ed.), pp. 45–72. Moscow: Kompozitor [in Russian].
Timofeev, Ya. I. (2014). Stravinsky and “Khovanshchina” edited by Diaghilev. Experience in source study and historical research. (Extended abstract of Candidate’s thesis). Moscow State Conservatory (University) named after P. I. Tchaikovsky. Moscow [in Russian].
