Своєрідність відбиття принципів неокласицизму в Сонаті для двох фортепіано Пауля Хіндеміта
Європейська академічна музика: традиції, інновації, аспекти інтерпретації
DOI:
https://doi.org/10.34064/khnum1-56.10Ключові слова:
неокласичні тенденції, барокова культура, поліфонія, сюїта, жанр, Соната для двох фортепіано П. ХіндемітаАнотація
Композиція та семантико-структурні одиниці твору німецького майстра розглядаються з точки зору особливостей втілення ним неокласичних тенденцій. П’ять частин Сонати, кожна з яких має назву, відбивають зв’язок з програмністю, вокальними та поліфонічними жанрами барокової культури. Індивідуальний підхід композитора до жанру сонати проявляється у відмові митця від композиції традиційного типу, переміщенні сонатної форми на іншу позицію зі зміною драматургічної функції. Виявлений художній задум Сонати вибудовується за лінією накопичення драматизму, подолання сюїтної розчленованості частин, віддзеркалюючи багатоподієвість життєвих реалій. Підкреслюється, що в умовах виникнення інтересу митців ХХ ст. до барокової культури соната немов повертається до своїх витоків, демонструючи дифузність жанрових кордонів, здатність до втілення високої мови поліфонії, нерегламентованість циклу, синтез декількох композиційних принципів в межах одного твору.Посилання
Bach, J. S. (1974). Iskusstvo fugi [The Art of Fugue]. [Scores for piano]. Moscow: Muzyka, 116 [іn Russian].
Druskin, M. (1979). Igor Stravinskiy. Lichnost, tvorchestvo, vzglyady. Issledovanie. [Igor Stravinsky. Personality, creativity, views. Study]. (2nd еd., add.). Leningrad: Sovetskiy kompozitor, 232 [іn Russian].
Hindemith, P. (1973). Sonata [Scores for 2 pianos]. In Pesy sovremennykh zarubezhnykh kompozitorov [Pieces by contemporary foreign composers], iss. 3, pp. 25–64. Moscow: Muzyka [in Russian].
Katonova, N. Yu. (2002). Ansambl dvukh fortepiano v XX veke. Tipologiya zhanra [The ensemble of two pianos in the XX century. Typology of the genre]. (Candidate’s thesis). Moscow State Conservatory named after P. I. Tchaikovsky. Moscow, 178 [іn Russian].
Levaya, T. & Leonteva, O. (1974). Paul Khindemit. Zhizn i tvorchestvo [Paul Hindemith. Life and art]. Moscow: Muzyka, 447 [1] [іn Russian].
Lobanova, M. (1990). Muzykalnyy stil i zhanr: istoriya i sovremennost [Musical style and genre: history and modernity]. Moscow: Sovetskiy kompozitor, 221 [3] [іn Russian].
Lobanova, M. (1994). Zapadnoevropeyskoe muzykalnoe barokko: problemy estetiki i poetiki [Western European Musical Baroque: Problems of Aesthetics and Poetics]. Moscow: Muzyka, 320 [іn Russian].
Raaben,L. (1981). Yeshche raz o neoklassitsizme [Once again about neoclassicism]. In Istoriya і sovremennost – History and Modernity, pp. 196–214. Leningrad: Sovetskiy kompozitor [in Russian].
Schmitt, H. (1965). Studien zur Geschichte und Stilistik des Satzes für zwei Klaviere zu vier Händen. (Doctoral dissertation). Saarbrücken, 292 [75] [in German].
Shveytser, A. (1965). Iogann Sebastyan Bakh [Johann Sebastian Bach]. Moscow: Muzyka, 724 [1] [in Russian].
Varunts, V. (1988). Muzykalnyy neoklassitsizm: istoricheskie ocherki [Musical neoclassicism: historical essays]. Moscow: Muzyka, 80 [іn Russian].
