Камерні твори Аманди Майєр в контексті європейського романтизму

Європейська академічна музика: традиції, інновації, аспекти інтерпретації

Анотація

В пропонованій статті вперше у вітчизняному музикознавстві здійснюється аналітичний опис творів АмандиРьонтген‑Майєр (1853–1894) – шведської скрипальки, композиторки, піаністки та органістки, що навчалася у Стокгольмському Королівському коледжі музики та Лейпцизькій консерваторії, сучасниці К. Шуман, Й. Брамса, Е. Гріга, ім’я якої є майже невідомим на пострадянському просторі та малознаним у закордонній музикології. Дано характеристику двох опусів для скрипки і фортепіано – Сонати h‑moll (1878) і циклу з 6 п’єс для скрипки і фортепіано (1879). Соната h‑moll представляє собою класичний за будовою тричастинний цикл. Перша частина – лірико-драматичне сонатне allegro (h‑moll), друга – Andantino – Allegretto, un poco vivace – Tempo I (G‑dur) – поєднує в собі ліричне та ігрове семантичні амплуа, третя – Allegro molto vivace (h‑moll) – активний дієвий фінал з класичною рондо-сонатною структурою. Шість п’єс не можна з повним правом назвати сюїтним циклом в шуманівському розумінні цього слова, оскільки немає спільної для всіх п’єс літературної програми, інтонаційно-тематичних зв’язків між номерами, наскрізного тематичного розвитку. Але в опусі є певні ознаки циклізації та риси, спільні для всіх п’єс, які сприяють його об’єднанню: тональний план, побудова цілого за принципом контрасту, жанровість, пісенно‑танцювальні інтонаційні витоки, провідна роль скрипки у викладенні тематичного матеріалу.